Комюніке Представниці ОБСЄ з питань свободи ЗМІ щодо пропаганди під час конфлікту

Як показує нинішня криза в Україні і навколо неї, пропаганда та погіршення свободи ЗМІ часто йдуть  пліч-о-пліч, розпалюючи конфлікт, а після його початку сприяють ескалації.

Необхідність зупинити пропаганду часто використовується в якості причини для блокування і глушіння теле- і радіосигналів або інших обмежень свободи вираження думок і свободи ЗМІ. Беручи до уваги широту і розпливчастість терміна «пропаганда» і його прямий зв'язок із політичними висловлюваннями, її загальна заборона порушує міжнародні норми в галузі захисту свободи слова і свободи ЗМІ.

Звертаючи увагу на цю небезпечну практику, Представниця оприлюднює це комюніке з наступними рекомендаціями державам-учасницям ОБСЄ:

• Перестати маніпулювати ЗМІ; припинити інформаційно-психологічні війни.
• Забезпечити плюралізм і свободу ЗМІ як протиотруту від пропаганди.
• Утриматися від введення нових обмежень; існуючі закони здатні протидіяти екстремальній пропаганді.
• Вживати заходи щодо підвищення медіаграмотності громадян із тим, щоб вони робили усвідомлений вибір.
• Перетворити державні ЗМІ в справжні суспільні мовники.

Свобода вираження поглядів, зокрема політичних висловлювань, є життєво важливим правом в умовах демократії і передбачає існування численних і різноманітних голосів. З шокуючим, тривожним і образливим змістом слід боротися відповідними аргументами і дебатами. Найкращим і найефективнішим механізмом нейтралізації впливу пропаганди є наявність відкритого, різноманітного та динамічного медіасередовища. Пропаганда небезпечна, коли вона домінує в суспільній сфері і заважає людям вільно формувати свою думку, тим самим деформуючи плюралізм і відкритий обмін ідеями. Незалежно від того, наскільки гучними є деякі обурливі думки, вони не переважатимуть в умовах конкурентної та динамічної циркуляції ідей. Замість того, щоб займатися цензурою, держави повинні захищати і заохочувати вільний і рівний доступ до ринку ідей незалежно від формату й технології.

Ніхто не повинен бути обмежений у вираженні певної думки. Натомість держави повинні забезпечити, щоб різні думки мали рівні шанси бути представленими. Якщо пропаганда доходить до підбурювання до ненависті і насильства, відповідні і співрозмірні заходи можуть застосовуватися з використанням існуючих міжнародних та національних актів у галузі прав людини. Відповідно до зобов'язань у рамках ОБСЄ, зокрема, Копенгагенського (1990) і Московського (1991) документів, лише ті обмеження, які мають законну мету і чітко визначені законом, є прийнятними.

Iснують конкретні інструменти, які вже діють у галузі регулювання діяльності ЗМІ стосовно тенденційної інформації та дезінформації. До них відносяться правила щодо збалансованості й точності у мовленні; незалежність регулюючих органів у галузі ЗМІ; видатне положення суспільного мовлення з особливою місією відображення всіх точок зору; чітке розмежування фактів і думок у журналістиці; прозорість власності ЗМІ тощо.

Для ефективного реагування держави повинні підтримувати і заохочувати існування та ефективне використання етичних норм різними суб’єктами медіа, а також розвивати медіаграмотність, щоб розширювати можливості громадян у прийнятті обґрунтованих і розсудливих рішень. Розуміння і дотримання цих норм з боку суб’єктів, а також прозорість ЗМІ необхідні для запобігання і зведення до мінімуму небезпеки пропаганди.

Сьогодні, в 21-му столітті, як і в минулому, державні ЗМІ є основним засобом поширення пропаганди. Оскільки це становить небезпеку для миру і безпеки, державні ЗМІ повинні трансформуватися у дійсно суспільні ЗМІ або стати приватизованими.

Дунья Міятович

Представниця ОБСЄ з питань свободи ЗМІ

Відень, 15 квітня 2014